Slovakia. March trip

26-03 

Lutsk-Lviv (BlaBlaCar) UAH 120

Lviv — Uzhgorod  train — 32UAH — 6 hours, BlaBlacar — 150UAH3 hours

— ми можемо приїхати в Уж раніше на декілька годин, аби прогулятися там, поїсти і т.п.

27-03 

Uzhhorod — Kosice (1:00 am — 5:am) - EUR 7.90 оплачено (LeoExpress)

Снідаємо. 

потяг Kosice — Presov EUR 1.90

Intercity train. 40 min ( 5:36/6:14 / 6:36 / 7:07 / 7:36 etc)

Presov snidanie 2-4 hours (Gothic-style Co-Cathedral of Saint Nicholas,  the Greek Catholic Cathedral of St. John the Baptist as well as the Cathedral of St. Prince Alexander Nevsky. In the city centre, there is a small park with completely preserved Fountain of Neptune, Rákózci Palace.

Presov — Spissky Hrad — 2 EUR bus

Spisky Grad

40 км від Прешова. Фортеця знаходиться біля селища Жегра в Прешовському краї. Žehra, Spiš Castle www.spisskyhrad.sk 

 автобусами 102508 і 713503 з Прешова - A walk from the village Spišské Podhradie up to the main castle entrance gate takes about 1 hour.

з 25-03 відкритий з 9 ранку до 16:00.
8 € для дорослих. Фото та відео зйомка безкоштовні

Spissky Hrad (Spisska Nova ves) - Levoca. 25min train — 2EUR. можна автобусом

Ночівля у Levoca 46EUR — 4 людей = EUR 12 з людини; Penion Oaza

DAY 2. 27-03. MOUNTAINS!

 !!! Early morning !!! снідаємо

і їдемо до Poprad — 1-2 годинки гуляємо.

далі: варіанти! 

Покататися по Tatra Electric Railways - 4 EUR/1day (АБОНЕМЕНТ — купуємо завчасно, можливо через інтернет)

Попрадь — Штребське плесо — 29км = 2EUR

Tatra electric railways

Попрадь Татри— Стрбське Плесо — електропотяг

погода - нема сенсу. Фунікулер Starý Smokovec 9€ round-trip (if buy through E-shop — 8 €) if in advance through ByPass — EUR 7. 

Strbske pleso — Strba — 1 EUR, Zubacka — спеціальний трамвай-фунікулер, який їздить по горах. 3км Свою назву транспорт отримав завдяки зубцям замість коліс, щоб повзти вгору по схилу. Оскільки дорога проходить через заповідник, то використовують транспорт, який найменше шкодить навколишньому середовищу. 

Strba— Liptovsky Mikulash 

EUR 2.20, 30min, 11:48/ 13:48 /13:56 

 Liptovsky Mikulash — гуляємо 4 години, обідаємо. 

Наслідками льодовикової діяльності є численні озера, найбільш відомі з них - це Врбіцьке озеро, Рачкові озера і Ямніцькі озера. Місцеві річки підходять, як не можна краще для рафтингу і сплаву на плотах. Недалеко від міста споруджено водосховище Ліптовська Мара, яка є найбільшим резервуаром в Словаччині.

Liptovsky Mikulash Kezmarok

EUR 4. 1h 26min 17:46 /  Тут треба встигнути на цей потяг. Бо наступний 18:24.

18:24  Liptovsky Mikulash — Poprad 

EUR 3.15, 1 hour 26min.

Попрадь — Кежмарок автобус або таксі. EUR 3

Ввечері троє їдемо на ночівлю

Ночівля KEZMAROK — 32 євро за 3-х. 11 євро- 1 людина. Hostel

DAY 3 29.03 

просто гуляємо можемо поїхати зразу на Кошице, або поїхати погуляти в Попраді (1EUR потяг, а там на Кошице - EUR 5.30). 

Kezmarok — Kosice 

10:50 -13:53  - EUR 6 

Visit vinyl shop.

Кошице — готичний храм святої Єлизавети Угорської, Оперний театр, Чумна колона, міська ратуша, Домініканський монастир, Єзуїтський костел, палац Франтішека Ракоці.

автобус чи блаблакар Kosice — Uzhgorod, аби приїхати в Уж біля 17:00 вечора. 

250-300грн дорога назад. 

Ночівля в Ужгороді

* **

Самый сладкий век (текст песни)

В белой шляпе, по тихим дорогам

Я иду, беседуя с богом

На висках лежит седина.

А под ноги светит луна.


Терпеливо ждет колесница

Отражаются звезды на спицах

и копытами кони стучат

провожая горячий закат


Это был самый сладкий век

из тех, что когда-то прожил.

за спиной я оставил всех

впереди- миражи.


Я держал судьбу на ладонях

сквозь года несли меня кони

разжигая в себе азарт,

никогда не смотел назад.

все имел, ничего не желая

о цепях не подозревая.

не мешал свободу и быт

и весь мир был как книга раскрыт.


Разливая свет по стаканам,

затираю прежние раны

молодые лица людей

и огни больших кораблей


Закрывая дверь восвояси 

ключ оставил у иконосаса

и беспечной мелодии тон

раствоорился как яркий сон. 


Бугидо — Миражи (Самый сладкий век)

sunshine

кухня вне измерений

Совершенно не так, как планировалось. Вообще абсолютно непланируемо. Но ведь так в тысячи раз лучше - факт. Географически это - на Кухне Вне Измерений вроде бы в городе Ровно. По крайней мере зачастую я попадала в нее именно по приезду туда.

Наполнена людьми и музыкой, с остаточной инфой на старом кафеле и разговорами на пожелтевших кухонных полотенцах. На Кухне Вне Измерений исповедуют джим-буддизм и посягают дзынь.

Здесь можно сыграть с мозгом (своим и 11 других друзей неоушена) в лингвистическую игру и наследить мириадами вариантов ответов на вопрос, как же будет стихия по-английски?

На Кухне можно ночевать просто на полу или в кресле, если оно там появляется.
Здесь можно встретить грузинов, растаманов, мяукающую Скумбрию на четырех лапках, путешественников, каких-то музыкантов, или новый год с окном на море.

Это Кухня с осевшими на стенах впечатлениями и эмоциями,
с затаившимся по уголкам сигаретным дымом, с настенными надписями от разных людей и не совсем, с разным смыслом, обычно непостижимым.

Своеобразный портал, который открывает...Людей. Где взяв в руки гитару/дарбуку/даже треугольник, чувствуешь себя композитором. А если в пальцах очутится кисть или просто НА краска - то Ребмрандтом.

Здесь полагается не знать, который час на руке, какова боль в сердце или что это за город за дверью в лето).

На Кухне всегда есть Джим. Или нету. А со стены коридора вкрадчиво созерцает ваши пресмыкания в материальном мире мигрирующая эрогенная точка.

На Кухне бывает газодать (плита), теле-портЪ (холодильник, на котором стоит телевизор) и причудливый маяк (советская настольная лампа), крокодил в ванной (ну реально ведь!) и Тардис. А еще роялЪ, гитара, Лед Зеппелин, Дорз и Квин, домашняя водка на ракушках и запеченная жирная чайка в духовке (это на случай, еслы все таки решите, что какое-го очередное 1 января встречать хочется именно на ровенской хате в Одессе).

Время пребывания на Кухне неисчислимо, поскольку время эту Кухню обходит стороной, оставляя ее обитателям надежду на вечность.

Такая почти чайфовская/кайфовская Кухня, куда всегда хочется вернуться.

Кухня Вне Измерений, чудное место, где можно находиться вечно/всегда/везде. Кто знает, может быть сейчас я именно там)
#9поверхіврокнролу

макраме

Нельзя просто взять и перечеркнуть. Такое сотворить со своим прошлым могут либо сказочные долбоёбы, либо экстремальные суперэгоисты.

(хм, а Т9 что-то знает - в первом варианте оставило версию суперглисты...).

Вырезая человека вместе с куском плёнки, можно остаться без музыки, которую слушаешь, улочек города, по которым любишь гулять, искусства, которое творил или созидал, людей, которые рядом, хороших и замечательных.

Поэтому нельзя просто и быстро кого-то даже по очень большой надобности убрать из своей жизни. Слишком рискованное дело из-за какого-то мудозвона/-ши потерять крайне важную часть себя.

Оч филигранная работа это вырезание, скажу я вам.

#9поверхіврокнролу

Жизнь не сaхap, a смеpть нaм не чaй...
Мне свою доpогу нести

джаз

Сьогодні я почала розуміти , що таке джаз. Джаз - це неоднозначно: коли сім нот комбінуються, перебігають із рядка в ряд нотного стану, граючись із ритмом та гучністю. Джаз - це спокій. Коли ти стоіш на балкончику, а там, всередині, він ( в залі чи у тобі - немає різниці). І так добре-добре стає, і слухав би його цілу ніч ( у залі чи у собі - вже немає ніякої різниці). Джаз - це сім'я, і необов'язково тому, що батько й син на одній сцені ділять одну мелодію на двох. Він поєднує один із одним кожного слухача, переплітаючи усіх присутніх своїми дивними ритмами, накидаючи на кожне обличчя загадкову посмішку. Джаз -це музика, яка навіть у найбільшому смутку своїм дивним таємним способом зуміє сказати людській душі: все буде добре

вперше. карпати

А у нас сьогодні впершесьогодні вперше побувала в карпатських горах - а я вперше тут із нею. Трішки річки. Водоспад. Трішки Маковиці. Ніс чіплявся за повітря, а очі- за молочні хмари, які просто ростуть із гір сьогодні

А в горах мокро. Хмари зачепились хвостами за дерева і кучкуються й дощать.

А ще ми бачили те, що фото не здатне охопити, післядощову веселку, блискуче листя, вируючу воду поміж скель, мокре каміння, низьке небо, що обперлося собі об дерева, циклюючі хмари, які ночують всередині гір, а потім просочуються крізь них вверх до неба, і киплять-киплять, постійно видозмвнююяись, не стоячи на місці. .

монстрики

У підвалах рок-н-рольного дому живуть монстри. Персональні монстри кожного з нас. Хто надто боїться, здає їх в притулок, або ж замикає на ключик в одній з комірок підвалу. Підвал- це ж так моторошно. Сиро, темно, затхло, застояно, страшно. А ще це основа нашого дому, з важливими комунікаціями, схованка у випадку надзвичайних, а ще там тепло. А ще там живуть наші монстрики.

Не піддавайтеся паніці, коли ваш глибоко захований персональний монстр раптом подасть голос після довгого затишшя. І не намагайтеся його заткнути.

Корміть його. Самозванцями, заздрісниками, страхами, стереотипами, самотністю корміть, чужими заздрощами, деструктивом і злістю.

Будьте з ним відвертим. Як налиті кров'ю та алкоголем очі чоловіків у бійці. Як тваринний крик жінки при пологах. Як невмолимий схід сонця щоранку.

Не бійтеся своїх монстрів у підвалах будинку. І не проганяйте їх.

І тоді ваш внутрішній монстр стане вашим найкращим захисником, надійною страховкою, стійкою інтуїцією, гарантією від пустишок. Він не дасть вам розпилити себе на непотріб.
Він забере від вас безсоння, метушливість, параною і недобрість.

Слухайте його. І давайте йому слухати музику своєі душі.

" чи є у вас домашні тварини?- так, монстр, один шт., ручний".
#9поверхіврокнролу

Точка невозврата

Ниточки. Вони натягуються між людьми, еластичні, тонкі, виблискуючі та абсолютно невидимі та неосягнуті землянами, міцні немов канати. Скріплені вином, досвідом, подорожами, розмовами,почуттями, емоціями, пережитими неприємностями та втрапленими труднощами. І вам, посвяченим у це сакральне таїнство світу з ниточками, здається, що вони навічно. Що ніяка сила їх не розірве нізащо.
Сила і не розірве. Замість неї це зробить якийсь маловідчутний імпульс, неконтрольоване слово чи порух, випущений мимоволі жест.

І тоді холодні сталеві ножиці повільно та невмолимо впевнено зроблять своє тріумфальне клац!, перерізавши вашу ниточку навпіл. І все, що весело коливалося в повітрі, здавалося таким вічним та легковажно сталим, раптом нищівно йобнеться вниз.

І ти будеш відсторонено стояти збоку, не в змозі і без бажання зупинити ті ножиці, залишити ті ниточки. Ніби вони не твої.

І лише фантомний біль після вирваного нерва, лише глуха та німа колись майже фізична присутність.

І дивне відчуття, ніби з твого шлунка витягнули зонд, до якого ти вже й звик. Витягнули дуже різко, але так нестримно довго в процесі... зі слиною, кров'ю, з довжиною у вічність відчайдушним рвотним рефлексом. Так неприємно, боляче, але з таким неймовірним і довгоочікуваним полегшенням зразу опісля: "Нарешті. Закінчилось.."

Це називається "Точка невозврата"

2015

Цього року ставалося найгірше та найкраще за шкалою у відрізку 15 років. Найбільше розчарування у (не)дружбі, найгірша робота. Найкраще і найдовше тревеле, найбільша концентрація появи в житті суперлюдей - протягом цього року.

15-й не задумуючись бемкнув головою об найбільше професійне розчарування наприкінці року і подарував одну з найцікавіших робіт - в ІТ-кластері, на початку 2015-го.
Закінчилася моя епопея з концерном Солєкс-Агро, який за 5 років дав не лише подорожі за кордон, а й чудовий перший справжній колектив, який продовжує ним залишатися не залежно від працевлаштування всіх його учасників.

Цей рік ми вчилися жити без мами і змогли гідно її відпустити. Було нереально важко для всіх нас, але ми справлялися завдяки один одному і справжнім рідним не по крові.

За рік у голові та тонкій структурі сталося дуже багато перетрубацій та змін, які ще досі важко осягнути.

В 2015 я врешті взялася за свої 9 поверхів рок-н-ролу, частинки з яких ви час від часу читаєте у мене на сторінці.

2015 - це тисячі км Україною і мільйони власним внутрішнім світом. Це найпровальніший автостоп, Карпати у трьох стихіях: сонце, сніг і дощ. Київ, Львів, Тернопіль, Житомир, Франик, Каменець, Рівне. Мої улюблені світлі міста.

2015 - це чудові нові МОЇ люди-грибочки: Таня, Олеся і Рената. А ще Ярослав, Саньочок і Маріса. І звичайно це старі вірні друзі, з якими ми рік у рік поруч. Це й людопади, відсікання, розстановки та прив'язаності і звичайно ж так звані "точки невозврата".

У 2015 я вчилася не борсатися і не дригатися в болоті, а приймати все як є. А ще підтримувати і допомагати тим, кому це треба. Стала ближче до розуміння, що потрібно і що не потрібно.

За 2015 рік ми дуже виросли з Ромою, і я цьому дуже рада! А ще ми присіли на голку - і тепер в нашій колекції завдяки друзям є понад 50 вінілок).

У цьому році мене прийняли у чудову МС-сім*ю - я потрапила до надзвичайно добрих, талановитих та світлих людей, з якими у нас попереду надзвичайно багато нових звершень. Я відчуваю, що це одна з важливих нових сторінок мого і їх життя.

Республіка 2015 для мене теж стала най-най. Найтепліше до людей, найтонше до республіканськоі сім'ї, найближче до серця, найважче, найдушевніше і най... шетакогослованепридумали))).

В мене немає цитати року, людини року, мрії року чи концерту року- чи іншої побєдоносної хуєти))).

Зате в мене є розуміння того, що коли ти просиш і віддаєш - то ти й отримуєш в стократ більше. А ще у цьому році я зрозуміла, що як би важко не було, я вмію і можу вірити в краще і більше того- витягувати на таку просту трішки наївну віру інших людей. Те саме я роблю і зараз, бо грудень взагалі весь повністю фактично пішов по 3,14ді як в мене, так і в більшості близьких. Слава Богу, що сьогодні - його останній день. А далі буде краще й легше. Люблю.